Диво створене серцем

  Анна Гребінь молода художниця, дизайнерка екологічного одягу VEGANNA і засновниця “Майстерні подарунків”. Я не можу назвати її інакше, ніж Людина-Серце. Вона не лише сприймає навколишній світ більш глибоко і тонко, а й намагається змінювати його, наповнювати красою і любов'ю.

  З Анною Гребінь я познайомилася випадково. І одразу була зачарована впевненістю, спокоєм і тою неповторною красою, які вона випромінювала. На мить мені здалося, що я бачу казкову фею, могутню і добру. Втім, Анна просто молода жінка, а не персонаж казки. Її історія лише тільки починається, але вже варта вашої уваги.

  Анна виросла в звичайній київській родині. Як часто колись було, в сім'ї розмовляли українською мовою, яка залишалась вдома, коли діти виходили за поріг. Але вже студенткою Анна наблизилася до усвідомлення відсутності цілісності в цьому. Одного чудового вихідного дня, в звичайному львівському трамваї, вона зрозуміла, що буде говорити відтепер українською з усіма. Так і зробила, й мовного питання для неї більше не існує.

    Анна розповіла, що батьки з дитинства привили їй любов до рідної землі і культури. Саме тому, коли вона почала створювати дизайн одягу, в її моделях був присутній етнічний елемент.

"Я робила одяг з вкрапленням якогось впізнаного суто українського елементу. Брала якусь родзинку і створювала на її основі сучасний, класний крій."

   У мене склалося враження, що Анна досить цілеспрямована особистість, у неї завжди є план на майбутнє. Втім, звичайно вона не була позбавлена часу сумнівів і пошуків себе. Запитання, які вона задавала собі, призводили до прагнення зробити щось більше в житті.

  Спочатку це був факультатив з малювання для дітей звичайної київської школи. Анна хотіла допомогти старшокласникам, які мріють про вищу художню освіту, підготуватися до вступних екзаменів. Але її група наповнилася здебільшого малюками, які тягнулися до любові, тепла і краси. На жаль, часто діти недоотримують любові і уваги від своїх заклопотаних буденним життям батьків. І вони приходили до художниці з потребою в любові і простого теплого спілкування.

"Якось в одній медитації я побачила себе в оточенні багатьох дітей, ми сиділи на траві біля старовинної школи і просто спілкувались, бавились, сміялись … і тут же створювали якусь красу. І те наше спільне поле було наповнене любов'ю і радістю так яскраво, що я досі пам'ятаю це відчуття. Коли я відкрила очі, я чітко знала що це дітки з дитячих будинків, які взагалі не знають батьківської турботи. Тоді я вже знала, що ХОЧУ робити . Хочу їм подарувати ту радість і любов, яку мені дали відчути."

  Так народився благодійний проєкт “Майстерня подарунків”. Пізніше на сторінці в фейсбуці Анна написала, що кожного разу, як з'являється в серці ідея і бажання зробити якусь гарну справу - завжди знайдуться люди, можливості й простір щоб її втілити.

  До революції Анна відчувала, що її самореалізація в ролі художниці й дизайнерки корисна для країни. Але, коли розпочалася війна, у неї виникло прагнення зробити більше.   

"Я відчула що дуже хочу підтримати морально наших хлопців в АТО. Я зробила з дітками з середньої школи валентинки, вони вийшли дуже кльові. Ми написали на них цитати про любов, не такі зефірно-рожеві, а - глибокі, які дійсно можуть підтримати людей. І я понесла їх до волонтерського пункту на вокзалі, де наші воїни очікували своїх поїздів на схід, бо тоді ще не знала через кого можна було б передати нашим солдатам посилку в АТО. Але, пам'ятаю, у мене були сумніви: кому це треба? Було таке відчуття, на межі сорому, що це таке щось маленьке… Люди передають величезні коробки з необхідними речами, а у мене... просто листівки зроблені дітками - краплина в морі. Але, коли я віддала їх солдату, який їхав в АТО до своєї частини, я побачила, як змінилося його обличчя. Я зрозуміла: те, що ми зробили, дійсно важливе для нього."

   Це прагнення з часом привело художницю до вихованців дитячого будинку, і зараз вона разом з ними й іншими дітьми створюють подарунки для наших воїнів. Дійсно, знайшлися і можливості, і люди, і простір. В майстерні Анна не просто вчить дітей малювати, створювати любов і красу, а й вчить їх найголовнішому - ділитися цим з іншими.

   Анна не лише співпрацює з дитячими будинками, а й залюбки долучається до інших різноманітних ініціатив. Серед них: уроки малювання в літньому таборі для дітей ветеранів і учасників АТО, майстер-клас для пластунів, художнє проєктування для української церкви на сході України. Саме під час роботи на сході Анна створила ще один подарунок, цього разу для школярів Вугледару. Вона разом з ними розписала стіну в їхній школі і цей стінопис діти можуть доповнювати малюнками крейдою.

   Зараз Анні Гребінь 33 роки, вона християнка і вегетаріанка. Анна продовжує писати картини, створювати еко одяг і разом з дітками в “Майстерня подарунків” готується до свята Св. Миколая.

  Ще художниця мріє про свою персональну виставку, де візуальні образи будуть доповнюватися звуком і рухами. Та про сучасну профільну школу нового формату, яка буде не лише навчати майстерної техніки, а й приділяти головну увагу духовному розвитку дитини. І Анна вже долає перші сходинки до здійснення своїх мрій.

"Є така думка, що визначальною є не дія, а - мотив. Діапазон дій може втілюватися дуже різноманітним дизайном, навколо основного стержня - мотиву цих дій. Я хочу ділитися любов'ю і радістю. Це те, що дозволяє мені в повсякденності не втратити головного."

Анна в розмові зі мною часто згадувала, що їй дуже пощастило, адже її мрії завжди йшли їй на зустріч. Але я помітила інше. Насправді це Анна слухає своє серце та йде назустріч своїм мріям.
Саме тому вона завжди знаходить шляхи до них.
І це й є справжнє диво. Диво, яке створює серце чарівної художниці.