Історії в ритмі фламенко

  Коли я попросила пані Мілу для початку розповісти про себе, вона сказала: ”Можна звичайно згадати фах, можна згадати галузь, але якщо уявити себе за межами цивілізаційних координат, наприклад, на віддаленому острові, зустрівши аборигенів (які, можливо їдять людей, а можливо не їдять), на питання “Хто ти?” складно буде дати відповідь, посилаючись на освіту, фах чи статус. Потрібно знайти якусь формулу, за якою можна визначить мене, як людину. Так от, аборигенам я би сказала, що я жінка, яка розповідає історії...”

  А повертаючись до цивілізації варто зазначити, що Міла Кононова - жінка, яка розповідає історії в ритмі фламенко. Адже сталося саме так, що давня  мрія Міли, танцювати фламенко, здійснилася щоб реалізувати нову - розповідати історії, бути екскурсоводом. 

  Пані Міла згадує, що 17-річною дівчиною дивилася фільми Карлоса Саури “Кармен”, “Криваве весілля” та інші, і щоразу від захвату сльози наверталися їй на очі. Відтоді фламенко поселилося в її серці. Але танцювати якось не знаходилося то часу, то можливості. Втім, ви самі знаєте, як воно буває в житті.

“Я думала вже, що ніколи не танцюватиму фламенко.”

  Міла отримала освіту за фахом інженер-теплоенергетик й досі працює в цукровій галузі. Але близько трьох років тому на очі їй трапилося оголошення від “Майстерні “Інтересного Києва” . Особливих вимог щодо досвіду чи спеціальної освіти до майбутніх гідів не висувалося, а гасло агенції - “Закохуємо в Київ” - якнайкраще імпонувало Мілі. 

“Як кожна мама, я ходила з дітьми на екскурсії. І щоразу мені чогось бракувало, до речі, як і кожному екскурсанту... Я завжди думала, а як би я про це розповіла?”

  І Міла вирішила спробувати стати гідом, закохувати в Київ, розповідати історії. Коли вона готувала свою першу авторську екскурсію, їй хотілося підняти серпанок над імперським Києвом і показати інший, український Київ. Для цього чудово підходила постать української письменниці Наталени Королеви, яка мала надзвичайно цікавий родовід і драматичну долю. А ще, Наталена танцювала фламенко, саме тут в Києві, в Інституті шляхетних дівчат. 

  Фламенко, стало тією родзинкою, яка дозволяла вивести аматорську екскурсію на конкурентоспроможний рівень, надати їй самобутньої неповторності в вигляді хореографічних мініатюр. І, в той же час, показати, що Київ інколи можна сприймати і в не українській культурній площині, але це не має бути обов'язково російська спадщина. От так, для того щоб захистити і випустити свою першу екскурсію пані Міла почала навчатися в Школі фламенко і академічного іспанського танцю хореографа Яни Калінніченко. 

  Для фламенко не існує вікових обмежень. Головне - це внутрішній стан і внутрішній зміст. Історично фламенко зародилося серед людей, які були позбавлені можливості молитися своєю мовою своїм богам, які опинилися на окупованих територіях. Не дарма ж іспанці кажуть, що фламенко - це розмова з Богом. Фламенко - це спосіб піднятися над будь якими тенетами і залишатися собою попри все. А ще кажуть, що фламенко - це стиль людини, якій є що сказати. 

“Фламенко дає вихід емоціям різного забарвлення. Часто поворот голови може бути красномовніше за безліч слів, і на екскурсії, це чудово спрацьовує... Для екскурсовода вкрай важливо вчасно замовкнути, недоговорити… Даючи можливість гостям, додумати, знайти свої відповіді на складні питання, дослухаючись до власних асоціацій… Фламенко - це можливість чогось позбутися і чогось набути. Це прекрасний формат енергообміну з Всесвітом. Універсальний формат. Для мене це стиль, який найбільше пасує моєму власному внутрішньому темпо-ритму, в якому я найбільш комфортно себе почуваю. І найважливіше - це також спосіб розповідати історії.” 

  Гості на екскурсії “В полоні кастаньєт, або складнощі перекладу з іспанської” також мають змогу відчути цю магію, зануритися в цей ритм. Отримавши в руки кастаньєти, які заворожують і одразу беруть в полон, кожен переміщується в іншу систему координат. Бачить інший, незвичний Київ, цікавий і раніше невідомий. Спираючись на постать Наталени Королеви, яка також писала про Київ, пані Міла не цитує письменницю. Вона сподівається, що її розповідь зацікавить гостей і спонукатиме почитати про цю надзвичайну особистість, її твори. Про ту бурхливу історичну добу, в якій жила письменниця, але в новому ракурсі.

  Друга авторська екскурсія “Прогулянка з віялом, або стережіться жінок!”, здавалося б, на легковажну тему - мода. Але слухаючи історії пані Міли, ви усвідомите, що мода - це дзеркало стану суспільства. Що предмети жіночого одягу, красномовно відображають шлях боротьби за права жінок. Що безневинний аксесуар віяло - справжня зброя, яка вирішувала подекуди не лише долі окремих людей, а й цілих країн. 

  Я навмисно не розкриваю секретів і подробиць екскурсій пані Милі. Ви маєте можливість відвідати їх особисто і насолодитися дивовижними розповідями в ритмах фламенко. Побачити Київ, таким яким ви його ніколи не знали і закохатися в нього по-новому. 

  Інколи пані Мілу запитують чому вона не проводить екскурсії російською мовою. А відповідь дуже проста, адже Київ завжди був українським. Переважна кількість населення була українці, а інші громади лише доповнювали його культурний простір. І показати оповідачка хоче саме цей, справжній український Київ. Втім для гостей з країн пострадянського простору, пані Міла все ж робить виняток. Як і при замовленні індивідуальних екскурсій, коли гості дійсно не розуміють української мови. 

  Ви можете погоджуватися з своїм чарівним гідом, чи ні, але її історії не залишать вас байдужими. Пані Міла каже, що намагається щоб кожен гість виніс з її історій кілька цікавих думок. Щоб його торкнуло, можливо навіть шокувало. Адже саме через культурний шок можна позбутися надбаних стереотипів. А нам всім час позбуватися радянських стереотипів, вважає Міла і я цілком з нею згодна. Ви можете прийти і пересвідчитися - це працює. Ефект, як від стрімко розкритого віяла - вражає! І відгук у гостей є. Це надихає пані Мілу продовжувати розповідати історії.

  Зараз готується нова екскурсія. Розкрию вам невеличкий секрет, вона буде про католицькі монастирі Києва. І родзинка, ті самі хореографічні мініатюри, які доповнюють атмосферу екскурсій, також будуть. Пані Міла вже опанувала певні хореографічні прийоми, відвідавши студію старовинного танцю "Джойссанс". Заінтриговані? Я також. Чекаю з нетерпінням.

 А ще пані Міла мріє розповісти історії про добу від якої на жаль, не лишилося архітектурних пам'яток. Розповісти так, щоб гості могли побачити той Київ, закохатися в нього і пишатися ним. Я вірю, що і ця мрія здійсниться.

Міла Кононова жінка, яка здійснила свої заповітні мрії і стала собою - жінкою, яка розповідає історії. Історії, які потрошки змінюють світ. Історії в ритмі фламенко. 

Я захоплююся нею і дуже люблю її історії.